Виникнення музики

   Музика притаманна всьому живому. Вона характеризує гармонію природи. У Стародавній Греції 4-м предметом Математичної четверицы була саме музика (гармоніка).

Ще Піфагор виявив, що приємні слуху звуки підкоряються певним математичним співвідношенням: 2/1, 3/2, 4/3. Так половина струни звучить на октаву, 2/3 – в квінту, 3/4 – у кварту. Досконала гармонія утворюється завдяки поєднанню чисел, що входять у ці пропорції. Спільний знаменник у чисел 3 і 4, буде 12. Октава як раз і ділиться на 12 сходинок (музичних півтонів).

   Залишається якось записати музичні звуки.

На Русі записували звуки гаками. Згодом почали використовувати букви з певними знаками, як у Стародавній Греції. У Середньовічній Європі для запису музики використовували невмы (значки, що складаються з крапок, рисок, гачків). Нотних станів поки ще не було.

   Перший нотний стан (з 4 лінійок) придумав бенедиктинський чернець Гвідо Аретинский (Гвідо д’ареццо) в XI столітті. Він запропонував записувати звуки квадратиками на нотному стані. Він також дав ноти. Це були перші склади молитви Іоанну Хрестителю, яка розспівувалася у вигляді гами.

   Потім додалася 5-я лінійка в нотному стані, з’явилися музичні ключі (скрипковий і басовий), що дало записувати ноти для правої і лівої рук окремо. Квадратики перетворилися в звичні зараз кружечки. У них з’явилися штиль і прапорці, які стали відображати тривалість нот.

---